жива істота

1. n

1) буття, існування, життя

2) (жива) істота

3) сутність, суть (людини)

4) перебування

2. adj

існуючий, наявний

* * *

1) існування, життя; фiлoc. буття

2) ( жива) істота

3) сутність, суть ( людини)

4) перебування

5)

1) жива істота

2) праця, що викликає швидке дихання

3) коротка передишка

4) респіратор (протигаза)

5) тех. сапун (двигуна)

6) суфлер

7) розм. тренування дихання

* * *

1) див. breathe + - er

2) жива істота

3) робота, що спричиняє прискорене дихання

4) короткий перепочинок

5) респіратор

6) тex. сапун ( двигуна)

7) суфлер

1) творення, творіння

2) створіння, жива істота; людина

3) тварина; амер. свійська тварина

4) креатура, ставленик; сліпий виконавець; знаряддя (в чиїхось руках)

5) (the C.) жарт. спиртні напої (особл. віскі)

* * *

1) створіння, творіння, жива істота

2) людина, створіння ( з епітетом)

3) тварюка

4) тварина; aмep. свійська тварина

5) креатура, ставленик; сліпий виконавець, знаряддя в ( чиїх-небудь) руках

6) ( the creature) спиртні напої, віскі

1) організм; жива істота

2) організація, орган

* * *

1) організм; жива істота

2) бioл. мікроорганізм

3) організація, орган

ДЖИВА (санскр. - живий, сповнений життя, жива істота, основи існування або життя, душа) - поняття інд. релігійно-філософської традиції для позначення первісного "життєвого начала в людині". Свого розвитку набуло у джайнізмі, де Д. - душа, жива духовна монада, що вважається однією із субстанцій. Д. притаманні свідомість, непротяжність, здатність до діяльності, її не можна зруйнувати. Не має Д. і конкретного акту свого створення. Вона наділена моральним змістом, знанням, вірою, необмеженою енергією та блаженством. Д. може перебувати у двох станах буття: недосконалому і досконалому. Якщо недосконалий стан Д. виникає через її поєднання з матерією, то досконалий, навпаки, характеризується звільненням Д. від матерії. Критерієм набуття цих станів є, відповідно, не адекватна або адекватна діяльність Д. Вважається, що у світі існує велике число Д. Вони еволюціонують під впливом часу від стану повної нерозвиненості (неорганічні речовини, рослини) через розвинений стан (тварини, люди, боги) до стану досконалості або звільнення. Стан звільнення або мокша (чи нірвана), який виступає релігійним ідеалом у джайнізмі, визначається як емансипація Д. від кармінної речовини.

1. n (pl lives)

1) життя; існування

2) живі істоти, життя

3) тривалість життя

4) строк перебування (десь)

5) строк служби (роботи) (машини тощо)

6) спосіб життя

7) громадське життя; стосунки (людей); суспільство

6) світські розваги

8) біографія, життєпис

9) енергія; жвавість; натхнення; пожвавлення

10) товариство

11) найважливіше, най необхідніше; основа; душа

12) натура, натуральна величина (тж life size)

13) застрахована особа

2. adj

довічний

* * *

1) життя; існування

2) живі істоти, життя; жива істота, людина; світ живих організмів

3) строк життя, все життя

4) спосіб або характер життя

5) громадське життя; взаємини ( людей)

6) життєпис, біографія

7) енергія, жвавість; наснага; пожвавлення; найважливіше, необхідне; основа; душа

8) жив. натура

9) cтpax. застрахована особа

10) = lifetime;

жертва

* * *

1) рел. жива істота, принесена в жертву

2) жертва; victims of war [of an accіdent, of pestіlence, of cіrcumstances] жертви війни [нещасного випадку, епідемії, обставин]; the victim of hіs own folly жертва власної дурості; to fall victim to smth. стати /упасти/ жертвою чого-н.

1) існування, життя; фiлoc. буття

2) ( жива) істота

3) сутність, суть ( людини)

4) перебування

5)

1) див. breathe + - er

2) жива істота

3) робота, що спричиняє прискорене дихання

4) короткий перепочинок

5) респіратор

6) тex. сапун ( двигуна)

7) суфлер

1) створіння, творіння, жива істота

2) людина, створіння ( з епітетом)

3) тварюка

4) тварина; aмep. свійська тварина

5) креатура, ставленик; сліпий виконавець, знаряддя в ( чиїх-небудь) руках

6) ( the creature) спиртні напої, віскі

1) життя; існування

2) живі істоти, життя; жива істота, людина; світ живих організмів

3) строк життя, все життя

4) спосіб або характер життя

5) громадське життя; взаємини ( людей)

6) життєпис, біографія

7) енергія, жвавість; наснага; пожвавлення; найважливіше, необхідне; основа; душа

8) жив. натура

9) cтpax. застрахована особа

10) = lifetime;

1) організм; жива істота

2) бioл. мікроорганізм

3) організація, орган

1) рел. жива істота, принесена в жертву

2) жертва; victims of war [of an accіdent, of pestіlence, of cіrcumstances] жертви війни [нещасного випадку, епідемії, обставин]; the victim of hіs own folly жертва власної дурості; to fall victim to smth. стати /упасти/ жертвою чого-н.

 с тваринка; жива істота

живий, жива істота, наділений душею, душевний СБ, О, НКД, СГС; ачи җанлы засмучений, ображений, скривджений СБФ; җанлы-йӱрекли йисан душевна, сердечна, щира людина СБЧ.

БУДДІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ - світоглядно-філософська основа буддизму як релігійної системи. Характерною особливістю Б. ф. є її етико-практична спрямованість, стрижень змісту становить проповідь Будди "Про чотири благородні істини". Перша істина: "існує страждання". Його неодмінно і обов'язково зазнає будь-яка жива істота, тому все життя - страждання. Друга істина: "є причина страждання" - наше "Его", у якого є бажання. Вони стимулюються невіглаством і призводять до дій, які створюють карму. Третя істина: "можна припинити страждання". Повне викорінення і добрих, і поганих бажань відповідає стану нірвани, коли людина переживає процес відродження. Четверта істина стверджує: "є шлях до припинення страждань". Це т. зв. "благородний восьмеричний шлях", який складається з вірного розуміння, вірного наміру, вірної мови, вірної поведінки, вірного життя, вірного зусилля, вірного відношення, вірного зосередження. Цей шлях у буддизмі дістав назву "серединного шляху". Розвиваючи ці істини, Б. ф. багато уваги приділяє розробці таких специфічних буддистських понять, як дхарма, карма, нірвана, дукха, шуньята, віджня та ін. Джерелами для вивчення Б. ф. є канонічні тексти як загальнобуддистського змісту, так і окремих шкіл. Насамперед, це збірка канонічних текстів Типітака ("Три кошики"). Основи Б. ф. викладені в третьому розділі Типітаки. Його повна назва - Абхідхарма-пітака - означає: "кошик, який містить Велику дхарму".

МАТРІАРХАЛЬНЕ Й ПАТРІАРХАЛЬНЕ у світовідношенні в філософії Фромма - наріжна антропологічна антиномія, яка тлумачиться як вияв сутнісної суперечності, іманентної людському способові буття: за багатьма своїми параметрами (зокрема фізіологічними функціями) людина належить до світу тварин, існування котрих визначено інстинктами й гармонією з природою; водночас вона вже виокремлена з тваринного світу, здатна "трансцендувати" (вийти за межі) природу. Отже, людина - поза природою й водночас є її часткою. Відповідно "матріархальний" комплекс у світовідношенні - це прив'язаність людини до природи, "крові", "ґрунту", а "патріархальний" - націленість на активне самоствердження у світі, уможливлене розривом з першоприродою та створенням "другої" природи. Посилаючись на дослідження швейц. історика права Бахофена, Фромм окреслює світоглядну амбівалентність кожного зі згаданих комплексів. Позитивним аспектом матріархальної прихильності є усвідомлення рівності прав та прагнень кожної людини, святості життя; водночас цей чинник гальмує розвиток індивідуальності, розуму. Мати репрезентує природу й безумовну любов, батько - абстракцію, совість, обов'язок, закон, ієрархію, індивідуалізм (націленість на максимальне самоствердження). Патріархальна орієнтація Старого Заповіту утверджується в Європі з часів Реформації (завдячуючи протестантизму й кальвінізму), наслідком чого стає пожвавлення раціонального мислення й індивідуалізму, домінування концепції прогресизму. Антропологічною особливістю людини є потреба і в М. і в П.; вона - єдина жива істота, для котрої власне існування є проблемою. У класичній філософії близькою до усвідомлення суперечливості М. і П. є розкрита Фойєрбахом дихотомія "чоловічого" й "жіночого" принципів, "розуму" й "серця". Своєрідним зіставленням М. й П. інтенцій знаходимо у розвідках з укр. характерології. Зокрема, Кульчицький, визнаючи позитивні риси світоглядної спрямованості на "Magna mater" (добру землю, Деметру, Матір-Природу) та пов'язаних з нею інтровертизму й кордоцентризму, акцентує також властивий їй брак активної настанови у світовідчуванні, наявність мазохістського начала, комплекс меншовартості тощо; він наголошує необхідність для українства поєднати найкращі активні риси окцидентальної духовності з азійською споглядальністю й настановою на внутрішню "самість" людини.

1) природа, натура. [Пташки заспівали, комашня заметушилася, ліс загомонів, природа знов віджила (Коцюб.). Усміхалась весняним привітом натури краса (Л. Укр.)]. Законы -ды - закони природи (натури). Тропическая -да - тропічна природа. Мёртвая (тихая) -да, живоп. - мертва природа. Живая -да - жива природа, животвір (-твору);

2) (врождённые свойства, наклонности) натура, природа, єство; (сущность) істота (реже стота); (характер) вдача. [Природу тяжко одмінити (Номис). Вовча натура тягне до лісу (Чуб.). Панської стоти не переробиш (Приказка). Вірив у матеріялістичну своїх теорій натуру (Корол.). Природа морали]. -да растений, животных - природа рослин, тварів. -да человека - природа (натура, єство, вдача) людини. Женская -да скажется - жіноча натура (істота, вдача) себе виявить. Отдать долг -де - см. Отдавать. -да вещей - природа или єство (істота) речей. [Ми не можемо знати саму істоту речей (Основа 1915)]. Это в -де вещей - це світова річ. Привычка вторая -да - звичка - друга натура. Гони -ду в дверь, она влетит в окно - крий, ховай погане, а воно таки гляне. По -де (по своим врождённым качествам) - з природи, з натури, природою, натурою (срв. п. 3). [Вона з природи чесна (Куліш). Епікуреєць з натури (Грінч.)]. Долгие по -де слоги - довгі з природи (з натури и т. д.) склади;

3) (рождение, род) рід (р. роду), зрода (-ди). От -ды - зроду, від зроди. [Він від зроди такий (Левч.)]. Он от -ды глух - він зроду глухий. От -ды способный к чему - уродливий до чого (що робити). [Як феаки сами над усіх людей уродливі по морю гнати швидкий корабель (Потеб. Одис.)]. Он по -де (по происхождению) француз - він родом (з роду) француз, він природній француз.

* * *